Члени Митного союзу домовляються про наднаціональний орган

Понеділок, 31 жовтня 2011, 11:02

Версія для друкуКоментарі19

Договір про Євразійський економічний союз передбачає створення наднаціонального органу влади - Євразійської економічної комісії.

Про це пише газета "Комерсант-Україна", посилаючись на копію проекту договору.

Згідно з документом, який обговорюють глави держав Митного союзу, ЄЕК отримає розширені порівняно з комісією Митного союзу повноваження.

Крім митно-тарифного регулювання, митного адміністрування, техрегулювання, комісія займатиметься встановленням торговельних режимів з третіми країнами, валютною, макроекономічною, енергетичною та конкурентною політикою, регулюванням держмонополій, питаннями промислових і сільгоспсубсидій, держзакупівель, транспорту, міграції, фінансових ринків та "інших сфер".

За інформацією "Комерсанта", до ради увійде по одному віце-прем'єру від уряду кожної країни, до складу колегії - по три представника.

Водночас, пише видання, принцип зваженого голосування, згідно з яким Росія отримувала 57% голосів, під тиском країн-учасниць було змінено на рівноправне представництво сторін у Єдиному економічному просторі заради якнайшвидшого прийняття договору.

У такому випадку, якщо до Митного союзу приєднаються Киргизія та Таджикистан, вага РФ в Євразійської економічної комісії знизиться з 1/3 до 1/5.

Прийняті рішення "входять до договірно-правової бази Митного союзу і Єдиного економічного простору" і підлягають застосуванню на їх території.

При цьому наднаціональний орган зможе запрошувати інформацію "у юридичних і фізичних осіб". Необхідність для громадян йому підкорятися може викликати конфлікт з конституцією, вирішуваний референдумом, пише видання.

Оплачувати діяльність комісії, згідно ст. 6, буде в основному бюджет Російської Федерації:

"Фінансування ... здійснюється на підставі бюджету комісії, який формується за рахунок пайових внесків сторін, визначених пропорційно нормативам розподілу сум ввізних митних зборів".

Газета зазначає, що в Митному союзі на РФ припадає 87,97% усіх мит.

Зустріч, на якій глави держав Єдиного економічного простору можуть підписати договір про Євразійський економічний союз, призначена на листопад.

Необхідність декретинізації Дуже модними останнім часом є слова із закінченням «ація». Особливо часто повторюється іменник «євроінтеграція». Не виключено, що можуть і про модернізацію заговорити, як у сусідній Росії. І гарно ж як звучить. Солодко, як халва. Те саме слово «халва», від повторення якого солодко в роті не стає

А мені здається, що час диктує вживання іншої «ації». Колись оголошували індустріалізацію всієї країни, а тепер настав час розпочати її декретинізацію. Бо в процесі кретинізації ми зайшли надто далеко.
Ось вам цитатка:«Виктор Федорович Янукович. Многосложная, многотрудная, противоречивая, но однозначно судьбоносная новейшая история Украины называла его украинообъединяющим лидером, полные испытаний годы независимости сформировали в нем выдающегося современного политика с мировым именем. Но прежде всего он делообразующий руководитель-гуманист, многоопытный управленец-новатор, государственный деятель-патриот, принадлежащий к числу самоотверженно работающих созидателей».
Це уривок із книжки такого собі письменника Віталія Спажука «Жизнь под знаком факториала». Її розмістив на сайті «Буквоїд» журналіст Сергій Руденко. Я погуглив слово «факторіал» і з’ясував, що це щось із математики. Щоправда, всієї глибини цієї метафори так і не збагнув. Мабуть, це для вищих умів на кшталт ума головного героя книжки. Адже автор сказав про нього: «Как все личности он в чем-то противоречив... Но ведь парадоксами и оттачивается интеллект».Читаючи наведені Руденком цитати, відкриваєш все нові і нові грані нашого президента. Не лише його відточеного інтелекту, а й мужності: «Я тогда искреннее порадовался за Виктора Федоровича,– пише автор, – который на подлые удары клеветы мужественно отвечал ударами своего сердца».
Руденко твердить, що наклад цього шедевру становить лише 200 примірників. Але ж ми чудово знаємо, що добрий початок – лише половина справи. А загалом вам не здається, що в Україні, яка претендує на євроінтеграцію відгонить Північною Кореєю? Так і свербить цей процес назвати кімченірізацією.
Скептики можуть заперечити, мовляв, Янукович не може відповідати за всіх авторів, які хочуть про нього написати, та й книжка видана тиражем всього дві сотні примірників. З цим важко не погодитися. Але ж ми чудово знаємо, що добрий початок – половина справи. До того ж, на моє глибоке переконання, стилістика книжки відтворює характерні риси нашої епохи та її лідера – Віктора Януковича, який вже неодноразово демонстрував дивовижну послідовність у відданості принципові «пацан слово дав – пацан слово забрав».
Він два роки памороки забивав громадянам країни інтеграцією України до Європейського Союзу. Ще в липні того року прес-служба президента повідомляла, що на 20 жовтня Януковича запрошено до Брюселя для завершення переговорів. Та коли стало відомо, що візит до Європи скасовано з ініціативи Брюсселя, то підконтрольний пацанам з Банкової МЗС заявив, що такого візиту не заплановано в офіційному графіку президента. Зраночку два дні тому керівник фракції регіоналів у парламенті Олександр Єфремов повідомляв журналістам, що Януковича все ще чекають у Брюсселі. А коли стало відомо про скасування візиту, то він заявив, мовляв, Європа не має втручатися у наші внутрішні справи. А його соратник Владислав Лук’янов вигадав метафору про європейське ярмо – просто поетичний талант пропадає у народного депутата.
У автора резонасної в Європі книжки Віктор Янукович поводиться так, наче це не його бідна країна, яка потребує кредитів і реформ, стоїть у черзі до Європи, а навпаки всякі там Ангели Меркель і Ніколя Саркозі пітніють у приймальні Януковича з проханням, щоб Київ виявив до них ласку.
Але біда в тому, що незабаром про це все і розповісти не можна буде. Більшість у Верховній Раді у першому читанні ухвалила закон про захист суспільної моралі. Вона дає право сумнозвісній моральній комісії на власний розсуд, без рішення суду закривати будь-який сайт, котрий, на її думку, надрукував чи то порнографію, чи то еротику, чи то брутальність. Я чомусь не сумніваюся, що ця комісія навряд чи сприйме, коли нашого видатного інтегратора називатимуть неадекватним. Маю підозру, що вітатимуться твори на зразок книжки вищезгаданого Віталія Спажука. Дай, Боже, йому здоров’я. Його книжки почнуть виходити значно більшими наклади, як колись твори Кім Чен Іра в КНДР. А отже, декретинізація країни відкладається на невизначений термін. Такий самий невизначений, як і інтеграція до Європи.

Юрій Луканов

---

Матеріали за темою:

Схаменулися?

18 жовтня 2011, 17:58

Версія для друкуКоментарі69

Здавалося б, ну, що тут такого? Скасували астрономічний час, тоді скасували скасування астрономічного часу. Зі шкільного курсу фізики відомо, що робота, здійснена при переміщенні маси по будь-якій, скільки завгодно довгій траєкторії, якщо вона повертається у ту ж саму точку звідки почалася, дорівнює НУЛЮ.

Депутати виконали нульову роботу щодо розсинхронізації України із Сонцем, витративши час, гроші, нерви тих, хто намагався їм пояснити усю дурість їхньої спроби "реформувати" рух Землі по своїй орбіті. Вони навіть не усвідомили свою "нульовість" – невігластво помножене на зарозумілість.

"Сонячна" постанова, прийнята та скасована, продемонструвала інтелектуальну якість законодавців. У цьому разі "експертами" виступили астрофізика з географією – проти природи не попреш, але наукова якість інших нормативних документів в Україні є аналогічною. Хто домагатиметься їхнього скасування. У випадку, наприклад, "розсинхронізування" України з її природним цивілізаційним партнером – Європою?

Костянтин МатвієнкоПолітичний експерт

•   Рубрика: 
 
• Політика

Поділитися 1

Хитом социальных сетей стало уникально фото протестов в Греции. ФОТО

В социальных сетях разошлось фото Греческих протестов. В стране снова протестуют против урезания зарплат и новых увольнений.

Хитом социальных сетей стало фото Греческих протестов, об этом сообщает Цензор.НЕТ

Азаров ''зрозумілою мовою'' розповів, що треба повернути ''цінності СРСР'' | Українська правда

Азаров ''зрозумілою мовою'' розповів, що треба повернути ''цінності СРСР'' | Українська правда

Донецьку правозахисницю оштрафували за участь у святкуванні Дня Незалежності

• 
• 
• 

 1/3

Ворошиловський райсуд Донецька на чолі з суддею Іриною Бухтіяровою оштрафував на 340 гривень заступника голови Донецької обл.організаціі "Просвіта" Марію Олійник.

Її адміністративне порушення полягає в тому, що 20-річчя Незалежності правозахисниця відсвяткувала разом з представниками 14 організацій. 24 серпня кілька сотень жителів Донецька, співаючи українські пісні пройшли тротуаром і спільно помолилися за Україну біля пам'ятника Тарасу Шевченку.

"Суддя Бухтіярова - знаряддя репресій донецької влади, для якої, на жаль, великим святом є 1 травня, - прокоментувала рішення судді Марія Олійник. - Річницю Незалежності в Донецьку влада відзначила формальним покладанням квітів за 2 дні до річниці, а 1 травня в Донецьку влада завжди відзначає в термін і так як звикли за радянських часів - пишними демонстраціями. Хоча день народження держави - це найголовніше свято. Яке, незважаючи на протиріччя, ми повинні відзначати всі разом - і опозиція, і правляча кліка".

Олійник заявила, що оскаржить постанову райсуду і в жодному разі не має наміру платити штраф зі своєї пенсії. Вона так само має намір просити прокуратуру притягнути суддю Бухтіярову до відповідальності за утиск її прав за національною і мовною ознаками.

Олійник просила оформити справу відповідно до законодавства - державною мовою, але отримала відмову. Під час судового розгляду 20 жовтня Бухтіярова так само віддала міліціонерам наказ затримати Олійник, але без судової постанови правоохоронці не ризикнули це зробити і дозволили правозахисниці покинути судове заскеданіе.

"Все це робиться для приниження національного духу та дискримінації носіїв української мови. А що стосується судді, вона порушила ст. 161 КК "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової і національної приналежності". Бухтіярову саму треба судити і позбавити права бути суддею", - вважає Марія Олійник.

Нагадаємо, святкування Незалежності в Донецьку було заборонено адмінсудом за позовом міськради. Але постанову про заборону було винесено у вихідний день - безпосередньо 24 серпня і на момент святкової ходи не мало законної сили, оскільки було оскаржене.

20 вересня суддя Ірина Бухтіярова винесла постанову про примусову доставку Марії Олійник у зал суду, хоча правозахисниця не отримувала жодної офіційної повістки.

Суддя Ірина Бухтіярова відома тим, що виправдала чорного трансплантолога Міхаеля Зіса, який перебував у міжнародному розшуку як торговець органами. Так само суддя Ірина Бухтіярова визнала автора "Донецької мафії" Бориса Пенчука винним у вимаганні й засудила до 8 років колонії, пізніше цей вирок був пом'якшений апеляційним судом на 2 роки.

З усіх чотирьох сотень учасників святкової ходи в Донецьку суд покарав одну тільки Марію Олійник

Тетяна ЗАРОВНА

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її ми
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/politics/_donecku-pravozahisnicyu-oshtrafuvali-za-uchast-u-svyatkuvanni-dnya-nezalezhnosti/405996">Gazeta.ua</a>

Томенко: Вступление в Таможенный союз - это добровольная сдача в российский плен. ВИДЕО. « Цензор видео | Цензор.НЕТ

Томенко: Вступление в Таможенный союз - это добровольная сдача в российский плен. ВИДЕО. « Цензор видео | Цензор.НЕТ

Военный эксперт: Россия проводит спецоперации против Киева

Россия, а также другие страны, активно прибегают к практике информационных атак на Украину.

Скончалась соседка Тимошенко по камере!

Американцы тоже подали в суд на Тимошенко

Об этом на пресс-конференции в Киеве заявил украинский военный эксперт Валентин Бадрак, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Новый регион.

По его мнению, в качестве примера работы спецслужбы РФ можно привести срыв учений «Си Бриз» после акций протеста в Феодосии.

«Также можно вспомнить создание героического образа Путина как противопоставление украинским лидерам и попытку изменить курс Украины... Сюда же можно отнести появление 6 книг на территории Украины, где Путин представлен в качестве героя», – рассказал Бадрак.

«То, что было произнесено Путиным на Бухарестском саммите НАТО – чистейшая операция против Украины», – отметил эксперт.

Смотрите на Цензор.НЕТ: Украина вступит в таможенный союз. У нее нет выбора: иначе гражданская война, - российский Первый канал. ВИДЕО. 

«На территорию Украины зашло гигантское количество российских структур, редакций, институтов», – считает он.

«Очень много против Украины проводится специальных операций и со стороны других государств. В Украину в 1998 году приезжала Мадлен Олбрайт. Шли переговоры об отказе Харьковского «Турбоатома» от строительства АЭС в Иране. Поездка сопровождалась целым валом информационных материалов, где говорилось, что Украина поставляла оружие в Афганистан и т.п. Встреча началась в итоге с обвинений и оправданий. И на таком психологическом фоне было легко выбить отказ «Турбоатома». Поэтому информационные операции служат серьезным подспорьем для решения политических и экономических задач», – отметил Бадрак.

Карта русифікації України збігається зі зростанням негативних соціальних явищ

Карта русифікації України збігається зі зростанням негативних соціальних явищ

Л.Будій, Харків

Чим більше людей говорить російською в Україні, тим вищий показник смертності. Карта рівнів наркотизації й алкоголізації та їхніх наслідків повністю збігається з картою розповсюдження мов в Україні: чим більше в регіоні переважає російська мова, тим вищим є рівень вживання наркотиків, алкоголю, депресій, суїцидів.

В основі державності будь-якого європейського народу лежить також і національна мова. Між тим мене дивувало й дивує, що навіть за президентства Ющенка не було у цьому напрямку інформаційно-просвітницької роботи, пропаганди рідної мови.

Тим паче, що за більшістю параметрів наша мова не поступається найрозвиненішим мовам світу. А таких параметрів, як мінімум, п’ять: древність, самобутність, інформаційна спроможність, вокальність та краса звучання, термінологічна розвиненість.

Щоправда, за рівнем термінологічної розвиненості українська поступається як основним європейським мовам, так і російській через наш 350-річний колоніальний статус.

1933 р., під час намісництва П. Постишева в Україні, під приводом боротьби з так званим українським буржуазним націоналізмом були знищені десятки (55 назв!) різнотематичних науково-термінологічних українських словників, їх авторів було розстріляно. 

Коли пізніше, у 60-х рр., в Україні було видано (перший у світі!) «Словник кібернетичних термінів» під редакцією академіка Глушкова, то в Москві це викликало справжній переполох. Терміново наш «Словник» заборонили, вилучивши його повсюдно з обігу, натомість подібний словник спішно було видано в Росії.

Й сьогодні триває безпрецедентне за своїм цинізмом інформаційне, фінансове та морально-психологічне блокування видання 20-томного тлумачного «Словника української мови».

Імпер-шовіністи називають нашу мову «русскім язиком, іспорченним польскімі да австрійскімі вліяніямі». Втім, чесні російські історики, такі, наприклад, як Василь Ключевський, давно визнали, що мовою Київської Русі була українська.

Починаючи з XVII ст. розпочалися заборони української мови з боку північного сусіда.За даними В. Яворівського, таких заборон було понад шістсот (642), з яких понад сорок — офіційні, а решта — таємні.

До речі, московська мова стала називатися російською лише після перейменування в 1721 р. Московії на Російську імперію. Тому слід відверто говорити про російську мову (не применшуючи її значення у світовому культурному просторі) як,

по-перше, про наймолодшу серед слов’янських,

по-друге, про певну штучність її створення на основі церковнослов’янської, яка, в свою чергу, теж штучно створена для релігійних потреб на основі староболгарської,

по-третє, про її несамостійність. Адже, згідно з чотиритомником академіка Фасмера «Этимологический словарь русского языка», у російській мові 58,5% пізніх запозичень із тюркської, німецької, французької, 29,5% запозичень з української, 0,8% — з інших східнослов’янських, 0,9% — власне російська складова.

Українська ж, як ще у XIX ст. доведено поліглотом-лінгвістом польського походження М. Красуським, є древньою мовою. Саме вона була «спонсором» не тільки слов’янських, а й певної частини індоєвропейських мов. Так вважають, зокрема, й англійські вчені — Роберт Макрам, Уільям Крен та Роберт Макней у своїй праці «The storу of English».

Наша мова не поступається іншим інформаційними можливостями. Об’єм українського тексту, перекладеного з європейських мов, обсягом, як правило, співпадає з обсягом англійського, французького оригіналу. У той же час російський переклад на 15% більший за оригінал.

Загальником став і спогад про конкурс мов різних народів світу на красу звучання, що проходив у Парижі 1936 р., де наша мова посіла друге місце. У той же час російській було відведено лише 36-те місце, яке вона поділила з африканською мовою суахілі.

Такі от уперті факти... До речі, слово «хохол» (або «кохол»), як полюбляють зневажливо називати росіяни українців, походить із тюркської й означає «син неба».

А «кацапами» (або «касапами» — теж слово тюркського походження) були названі ординці Івана Грозного під час захоплення Казані за їхню жорстокість. Значення цього слова — різун, м’ясник, а пізніше — забійник худоби.

Коли б етимологія обох слів була відома ширшим колам населення Росії, то, певно, у багатьох би відпало бажання називати Україну хохландією.

Останнім часом у періодиці частішають повідомлення про сучасну науку біолінгвістику, яка доводить, що мова надається території, а не тільки народу. У разі штучного нав’язування на певній території іншої мови, неминуче каліцтво на тонкому душевно-духовному рівні, й, як наслідок, фізичні та психічні розлади.

Ось що говорив із цього приводу російський священик і мислитель П. Флоренський: «Асимільована зденаціоналізована свідомість оперує оболонками слів, себто морфемами та синемами, але не сутнісними ядрами слів, без зворотного зв’язку з прапам’яттю, підсвідомістю народу свого, землі своєї».

Медики виявили цікаву закономірність: що більше людей говорить російською в Україні, то вищий показник смертності. А відомий київський психіатр і правозахисник Семен Глузман повідомив, що, за даними дослідження Асоціації психіатрів України, Київського міжнародного інституту соціології та університету Стоні — Брук (США, штат Нью- Йорк), карта рівнів наркотизації й алкоголізації та їхніх наслідків повністю співпадає з картою розповсюдження мов в Україні: чим більше в регіоні переважала російська мова, тим вищим був рівень вживання наркотиків, алкоголю, депресій, суїцидів.

Українська мова як рідна за результатами перепису 2001 року

Російська мова як рідна за результатами перепису 2001 року

На жаль, наша влада замість природної для постколоніальної й постгеноцидної країни дерусифікації продовжує фінансування російської мови, в той же час відмовляючи у фінансуванні конкурсу ім. П. Яцика; проштовхує у Верховній Раді одіозні антиукраїнські мовні законопроекти, не працює з окупованим інформаційним простором.

Сучасною природничою наукою давно усвідомлено, як катастрофічно відбивається на екосистемі Землі зникнення тих або інших представників флори і фауни. Але чи досліджено наслідки зникнення цілих етносів, їхніх мов і культур для духовної складової Землі, для тонких світів?

У Російській імперії на початок XX ст. було понад двісті народностей! А до 1991р. їх залишилося лише кілька десятків. Хіба це не збіднило людство?

Але чи виграла від цього сама Імперія? Петро Чаадаєв ще у XIX ст. пророчо сказав, що«Россия существует только для того, чтобы преподать остальному миру какой-то страшный урок».

Після краху амбітних сталінських планів захоплення Західної Європи, а далі й усього світу, найкривавіша в історії людства Російсько-радянська імперія, не витримавши напруги гонитви озброєнь, удруге за XX ст. розвалилась у 1991р. Україні номінально вдалося звільнитись із цупких «братерських» обіймів Москви. Але не вдалося звільнитися від промосковського совєтського елементу управління та від надпотужної п’ятої колони.

Сучасна путінська Росія круто повернула в бік тоталітаризму. Серед глибинних комплексів Росії є проблема її самоідентифікації, бо, вкравши в нас наш стародавній етнонім «Русь» та спотворивши на свою користь нашу історію, Московія так по суті й не стала Руссю, не стала Європою. Тому Україна й українці для неї — кістка в горлі, бо саме наше існування — загроза для Імперії.

"Куба далеко, Куба далеко, Куба рядом…"

Андрій Пишний _ Четвер, 20 жовтня 2011, 15:19

Версія для друкуКоментарі1

Андрій Пишний, заступник Голови Ради громадського руху "Фронт Змін"

КОЛОНКИ АВТОРА

10 запитань до влади із приводу Пенсійної "реформи"

500 днів Януковича, або Вже четверта знизу

Чи можливий в Україні білоруський сценарій?

Усього за тиждень цілу країну в центрі Європи розвернули на 180 градусів. Ні, вони звичайно, тужились та пхали нас у зворотній від Європи бік вже давно. Але чим дужче президентське оточення підкопувалось під європейські перспективи країни, тим голосніше воно волало про "безальтернативність євроінтеграційного курсу".

Чим жвавіше Банкова розвертала країну задом до Брюсселя, тим привітніше вона посміхалась Єврокомісарам та театрально гримала у бік Кремля.

Аж он воно сталося, нарешті. Європа з гуркотом закрила двері перед самим президентським носом. Як дипломатично заявив офіційний представник Європейської Комісії Піа Хансен візит президента Віктора Януковича до Брюсселя скасовано "до більш зручного моменту у двосторонніх відносинах". Інакше кажучи, зараз зустрічатися з українським президентом якось не зручно. 

Хтось скаже, що влада догралася. А я не погоджуся. Влада йшла до цього планомірно, рішуче долаючи усі перешкоди.

Згадайте хоча б, вилучення з Закону про основи національної безпеки норми про вступ України до НАТО. Або подовження, до нових віників, терміну розміщення на території України військо-морської бази Росії, з наступною яскравою та закривавленою ратифікацією цієї угоди в парламент. Чи фактичне скасування Конституції та повернення Януковичу монарших повноважень.

Чого варта зроблена під господаря судова реформ та написаний для одноклубників виборчий закон? І нарешті, судові процеси над лідерами опозиції, в яких і свідки не свідки, і докази не докази, і суддя не суддя.

І вінчає усе це барвисте сплетіння страху, політичних фобій, жадоби та егоїзму семирічний вирок Тимошенко.

Погодьтесь, зроблено достатньо. Сьогодні хтось з відповідальних співробітників президентської канцелярії може полегшено зітхнути в очікуванні скупих, але щирих, посмішок господаря, вдячного почісування за вушком та зірки героя. 

Натомість, результат усіх цих надлюдських зусиль сьогодні дався взнаки. Замість різних там "європ" та "брюселів" президент України іде до…Куби!

Замість нудного парафування угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, незрозуміло навіщо і кому потрібного спрощення візового режиму та якоїсь там угоди про асоціацію, керманич перейматиме передовий досвід братів Кастро. А повчитися є чому, і головне момент самий підходящий.

Хто може краще за кубинських комуністів розповісти, як десятиліттями володарювати в умовах глухої економічної та політичної блокади, як виховати народ, щоб жив та радів злидням, ну і звичайно, як робити справжній "Мохіто"!

І нехай я і такі як я замовкнуть. Адже чого варті наші спроби довести, що дії влади прямо суперечать інтересам щонайменше 30 мільйонів українців, а 9 із 10 громадян переконані, що Україна рухається в неправильному напрямку, якщо попереду сонце, океан, Фідель з Раулем (чи навпаки) та Куба.

А потім можна і в "Завидово" до риболовлі, прогулянок та Дмитра з Володимиром (чи навпаки) повертатись.

Ну а нам з вами залишається, чекаючи приземлення президентського аеробуса, вчитуватись в різні недоречності закону "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", що ухвалений уже за нинішньої влади.

Ось наприклад кумедний абзац, який сьогодні можна розповідати, як анекдот: "забезпечення дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів", або ось такий пасаж - Жванецькому б сподобалась: "удосконалення системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами, забезпечення їх відповідності вимогам європейських інституцій".

А оце моє улюблене місце: "метою зовнішньої політики визнається забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі". Перечитую кілька разів, але в голову вперто лізуть рядки з Союзного гімну, ті в яких про "Да зравствуєт созданий волєй народов, великій, могучій …"

Добре. Полишимо інтеграцію – з нею все зрозуміло, вона на Кубі, повернемось до домашнього читання. 

Гортаю закон "Про про основи національної безпеки". І знову бачу, вицвілий за цей тиждень текст - “метою України є забезпечення набуття членства у Європейському Союзі”, далі – гірше, наївний автор закону не заспокоюється і вимагає "поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему", а ось це взагалі зухвалість - “інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір”.

Усі ці норми визнані як засадничі принципи, пріоритети та першочергові завдання влади. 

Раптом спало на думку, що може дорікати не варто, адже ухвалюючи ці закони, правляча партія і її бонзи й не думали їх виконувати. Вони навіть намагались нас з вами про це кілька разів честно попередити.

Мовляв, нам взагалі-то, не туди, нам в інший бік - туди де вожді, пленуми, та спецрозподільники зі спецпайками, нам добре там де парламент не місце для дискусій, а телебачення не місце для критики, ми хочемо туди, де владу передають, а не обирають, де “Кремлевские звезды, сияйте всех краше, Над нашей землей трудовой!”.

А ми їх на парламентські слухання і запитання в лоба: “Куди рухаєте країну до ЄС чи Митного союзу? “ От і довелось їм вигадувати на усю країну казки про “незмінність курсу” та “прогрес процесу”.

Вибори ж на носі та й гроші - 14 млрд. доларів МВФ конче потрібні.

Отже, самі ми винні, вимагали і до вимагались. Дійшли до того, що кількість законів, що визначає євроінтеграційний курс, як безальтернативний, з лишком компенсується не обов’язковістю їх виконання. 

Хоча, це лише до пори до часу. Адже, по-великому рахунку, а рахунки в цій історію можуть бути тільки великі, чинний президент та більшість з правлячої верхівки за півтора роки безроздільного правління, з десяток разів на кожного, порушили по кілька норми отих фундаментальних законів. Як наслідок можна говорити про “перевищення влади і службових повноваженнь, що спричинило тяжкі наслідки”.

Пригадуєте звідки цитата? Якщо забули, то вам швиденько нагадають, адже суд в країні де царює реформоване та незалежне судочинство повинен поважати кожен. Повинен, але чомусь не поважає, і судам в Україні довіряє не більше 4 % громадян.

Але президент не зважає на цих нікчемних 4 відсотки і хоче аби в справедливість та об’єктивність вистави, вибачте,... суду над опозицією повірили в усьому світі.

Але це вже трохи інша історі. Наразі, усе лише починається, і як співали в далекі 80-ті ВІА “Пламя”: “Куба далеко, Куба далеко, Куба рядом…”. От лише хвилююсь, щоб кубинська сторона включила в екскурсійну програму президента детальну розповідь про роки правління та долю диктатора Батісти.