Украина может возродиться Новодворская

The Foreign Policy назвало 7 країн, які найбільше виграли від світової рецесії

Американське видання The Foreign Policy визначило країни, які не тільки найменше постраждали від рецесії 2008 року, але й яким вдалося покращити темпи економічного зростання та скласти конкуренцію провідним розвинутим країнам світу.

Південна Корея збільшила прогнози щодо економічного росту цього року з 3,4% (що вже є одним з найвищих показників у світі) до 5%. Країна робить акцент на інновації в поєднанні з щедрими субсидіями та стимулювання експорту, що допомогло південнокорейським промисловим гігантам, таким як Samsung, Kia, Hyundai збільшити свої частки на світовому ринку.
Південна Корея була першою багатою країною, яка вийшла з рецесії у 2009 році. Доходи домашніх господарств в країні за останні 11 кварталів лише зростають. У вересні Fitch підвищив кредитний рейтинг країни, перетворивши її на притулок для інвесторів.

Погані роки для Європи стали хорошими для Польщі. Між 2008 та 2011 роками економіка країни виросла на 15,8%, тоді як економіка ЄС скоротилась на 0,5%. В найгірший рік кризи в 2009 році Польща була єдиною країною ЄС, чия економіка не впала. Аналітики пояснюють польське економічне диво розумною грошовою та фіскальною політикою та низьким рівнем боргу, а також великими ринком національних споживачів завдяки чому польські компанії були менш залежні від експорту, ніж її сусіди.
Цього року статистика вперше засвідчила, що середній канадієць багатший за середнього американця. У 90-х роках урядКанади зменшив витрати і дефіцит, що і дозволило країні спиратися на фіскальні послаблення та стимули, коли вдарила рецесія 2008 року. Наявні доходи канадців за останні 10 років збільшились на 15%, а три з найбільш зручних для життя міст світу за версією The Economist знаходяться в Канаді.

Швеція постраждала від власного фінансового вибуху в 1992 році, тому, коли недавня рецесія прийшла,  країна вже була до неї готова. Швеція скоротила високі податки для юридичних і фізичних осіб зберігаючи при цьому високий рівень витрат на освіту та охорону здоров'я. Уряду вдалося зберегти свої борги низькими - близько 38% від ВВП (в порівнянні з 80% у Німеччини), а його рішення не вводити євро стало пророчим. В 2011 році Швеція стала другою (після Естонії) за темпами зростання в Європі.

За роки рецесії Індонезії також вдалося втримати темпи зростання на рівні 4,5%, і країна була на другому місці серед країн G-20 (після Китаю) за рівнем зростання минулого року. Частково цим зростанням країна завдячує природним ресурсам, таким як вугілля, пальмова олія, олово. Індонезія також має великий автомобільний ринок, а продажі машин минулого року зросли на 15%. У зв’язку з цим, компанія Nissan, наприклад, витратила додаткові $400 млн на збільшення своїх потужностей в країні. В другому кварталі 2012 року іноземні інвестиції склали майже третину ВВП країни.

За останні роки Туреччині, на яку мало вплинули фінансові проблеми ЄС, вдалося практично потроїти свій ВВП та дохід на душу населення. Туреччина зараз вважається найбільшим виробником автомобілів в Європі (країні знаходяться заводи Honda, Hyundai, Renault, Toyota та Ford) та лідером у фармакології. Такою ситуацією країна завдячує прем’єр-міністру Реджепу Ердогану, який у 2003 році лібералізував інвестиційні правила та розпочав боротьбу з корупцією. Крім того, Туреччина все більше налагоджує роль моста між Європою та Близьким Сходом. Так, її найбільший торговий партнер – Німеччина, проте останнім часом зростає значення Єгипту, Ірану, Іраку, Саудівської Аравії.

Економічне зростання Мексики минулого року перевищило темпи росту одного з членів БРІК Бразилії. У 2010 році в країні було створено 700 тис робочих місць, а заводи експортували рекордну кількість техніки, ставлячи виклик частці Китаю в експорті до США. Інфляція і рівень боргу низькі і вперше за багато років міграція до США в 2012 році впала до нуля.

The Foreign Policy

Відкритий лист Януковичу

• 06 жовтень 2012 at 5:47 AM

Генеральний директор концерну "Українська електроніка", миколаївець Олександр Перегончук надіслав відкритого листа Януковичу.

"Пане Президент, звертається до Вас звичайний громадянин України, що не користується жодною пільгою, або імунітетом перед іншими співвітчизниками. Приводом же для цього відкритого листа з’явилися події, що супроводжували Ваш візит у Миколаїв з нагоди святкування 75 річчя Миколаївської області.

Відверто скажу, що ніколи не був і не міг бути Вашим прихильником щодо обрання на пост Президента України, внаслідок діаметральних протиріч наших принципів життя. Ми з Вами одного покоління але, коли я працював у пустелі Кара-Кум будуючи трансляційну мережу та на Уралі віддавав свій громадянський борг захисника Держави, розпочавши рядовим та вибувши до запасу офіцером, Ви відбували свій черговий строк покарання за скоєні злочини проти своїх співвітчизників. Думаю, що і в дев’яності роки ми теж не були по один бік «барикад».

Ми маємо зовсім різні ідеології і моральні цінності, але Ви обрані народом України у законний спосіб і тому я звертаюся до Вас – пане Президент.

Пане Президент, можливо під час проїзду Миколаєвом Ви не звернули уваги на цілком пусту проїжджу частину вулиць по котрим рухався Ваш кортеж, та по кілька десятків автомашин, що юрбилися на кожній з прилеглих вулиць і котрих не випускала на головну дорогу міліція, якої вистачило на кожне перехрестя по декілька осіб? Можливо броньоване скло лімузину завадило Вам помітили масові потоки людей, багато з них з дітьми, що йшли по тротуарах пішки, тому що рух ВСЬОГО міського транспорту, на головних вулицях міста, було зупинено приблизно з 12 до 17 годин? Можливо Ви не помітили, що саме під час цього дійства полив дощ, заставши людей похилого віку, батьків з дитячими візочками зненацька, посеред дороги? Можливо Вам було б цікаво почути висловлювання на Вашу адресу бабусі – ветерана Великої Вітчизняної війни, котра дошкутильгала з палицею до зупинки тролейбуса, але так і не змогла дістатися у поліклініку на свої планові лікувальні процедури… Київське шосе і центр міста під час Вашого візиту викликали стійку асоціацію зі станом комендантської години, введеної окупаційною владою. Можливо Вам буде цікаво дізнатися, що внаслідок обурення людей, вщент було рознесено агітаційний намет Партії регіонів у одному з мікрорайонів міста.

Все це я спостерігав власними очами, коли теж йшов пішки чотири кілометри, і під час змушеної прогулянки у мене сформувалося декілька питань, відповіді, на які сподіваюся отримати особисто я та ще й декілька тисяч городян міста.

Чому, під час Ваших візитів, проводяться такі безпрецедентні заходи безпеки, яких не було навіть під час приїздів першого секретаря СРСР? Чи Ви так боїтесь народу, що Вас обрав на вищу посаду Держави? Чи не вважаєте Ви що для гаранта Конституції неприпустимо так поводитися з людьми, попираючи норми одразу декількох статей розділу ІІ і окремо статті 33 Конституції України, що гарантує свободу переміщення громадян України? Хто відповідатиме за машини «швидкої допомоги», які не змогли прибути до хворих, за зірвані зустрічі, нервові стреси похилих людей, здоров’я маленьких діток, які потрапили під дощ внаслідок вимушеної прогулянки? Чи поважаєте Ви тих людей, котрі найняли Вас охороняти їх Конституційні права і кожного дня працюють на утримання особисто Вас та всього величезного апарата Президента України, який забезпечує Вам комфортне життя? А якщо ні, то чи розумієте Ви, що будь-яка ємність має межу утримання тиску і чим більше підніметься тиск, тим більшій вибух очікує необачливого оператора?

Пане Президент. При Вас статки олігархів почали зростати небаченими темпами і в той же час знищені тисячі робочих місць підприємців. Країна все більше скочується до остаточного шматування та розподілу всіх стратегічних об’єктів державної власності між кількома наближеними до Вас «родинами», чого в таких масштабах ніколи не відбувалося.

При Вас з’явилися незрозумілі карні справи, котрі ані у народу України, ані у цивілізованого світу за кордоном не викликають жодної довіри. Це веде до ізоляції України з боку Євросоюзу та США, посилення ролі Росії у всіх сферах і галузях України і прямо загрожує її суверенітету.

Ви затвердили закон, дія котрого спрямована на поступове розмивання ролі української мови та заміни її переважно російською, що знову розхитало ледь стабілізовану ситуацію у суспільстві. І тому у мене та у мільйонів моїх співвітчизників виникає питання – чи то дії українського Президента?

Пане Президент, за роки Вашого керування країною у Вас не прибавилося симпатій серед тих, хто не голосував за Вас і значно убавилося серед Ваших прихильників, у минулому. На сьогодні, більша частина громадян України Вас не люблять і не поважають. Ваша влада тримається на безперервному посиленні репресивного режиму проти громадян України. У той час, коли кожного дня вмирають без належної медичної допомоги наші діти - закуповується додаткова поліцейська спецтехніка. За роки Вашого володарювання Україна втрачає міжнародний авторитет, а її народ перетворюється на кріпаків у олігархічних кланів. Терпіння українців довге, але не безмежне, тому пане Президент було б краще не доводити їх до того стану, коли вже не допоможуть ні паркани ні водомети, а в інтересах суспільства - піти у відставку добровільно.

Наприкінці хочу засвідчити, що я у цілком здоровому розумі, що може засвідчити багато співробітників та керівників підприємств, власноруч написав текст цього листа, без втручання і замовлення будь якої фізичної або юридичної особи, і повністю розумію можливі наслідки його публікації.

Олександр Перегончук,
генеральний директор Концерну «Українська електроніка», м. Миколаїв"

Журналістку Чорновіл побили на окрузі | Українська правда

Журналістку Чорновіл побили на окрузі | Українська правда

Не потрібно вважати росіян за дурнів, а ФСБ за аматорів

фото: RFE/RL

Екс-шеф адміністрації Ющенка і віце-прем’єр уряду Тимошенко Олег Рибачук розповів, хто лобіював силовий сценарій розгону Майдану, чому Путін відмовився частуватись цукеркою Януковича і чи справді Меркель пропонували викупити Тимошенко за 7 мільярдів доларів.

-AAA+

Хто керує нашими генералами 

– Хто під час Помаранчевої революції найактивніше лобіював рішення про силовий розгін Майдану?

– Найбільше – Янукович. 

– Учасники переговорних подій мені розповідали, що сильно наполягав і Кремль. 

– Кремль вів Януковича й угрохав у це купу грошей. Скандал був, коли не вдалося протягнути рішення про відкриття 80-ти виборчих дільниць у Росії – там було два мільйони голосів і Янукович вигравав «вчисту». 

Смотрящий від російських силовиків, котрий відповідав за Україну, казав нашим генералам, котрі стояли перед ним навитяжку: «Ви ідіоти, ми ж зробили все!» Мені розповідав свідок: у порожньому  ресторані генерали стояли бліді, наш міністр Білоконь (зараз він у Москві) також – і були готові ледь не ноги цілувати. Але Кремль сам собі створив западню – перемога Ющенка стала для них повною поразкою, величезним приниженням. Але Янукович на цьому не виграв – він почав асоціюватися для Путіна саме з цим приниженням. Тому росіяни могли бути за силовий сценарій. На Кучму чинили тиск. 

– А що Кучму зупинило? 

– Певно, в нього була домовленість із Ющенком, що його не чіпатимуть. Можливо, це дає відповідь і на питання щодо справи Ґонґадзе. Водночас Кучма мав великі заощадження у західних банках. Під час перемовин він не брав слухавку, коли телефонували світові лідери. І коли було прийнято рішення розігнати Майдан, його дружині подзвонила подруга і назвала цифри, які були номерами особистих рахунків Кучми. Через 20 хвилин пішов контакт. Певно, було розуміння: нехай силовий сценарій неконтрольований, але ж ти втрачаєш мільярди. Гроші були вагомим аргументом. Так є і для Януковича. Як кажуть поінформовані західні джерела, зараз вони намагаються частково зберігати свої кошти в Китаї – ледве не літаками туди готівку вивозять. 

Отруєння Ющенка  

– Ющенко після отруєння сильно змінився? Ви ж його знали багато років і до, і після.  Лунали чутки, що після отруєння він почав дуже боятися смерті. 

– Відповім словами одного журналіста, який працював із багатьма президентами: вся кімната була наповнена його енергетикою... Хоча він був худий після хвороби, але випромінював енергію. Проте отруєння таки вплинуло. Уявіть, що ви – голлівудського типу політик, фотогенічний, якого обожнюють жінки, – і тут з вами таке трапилося. Це величезний удар для психіки людини. 

– Але психіка не зазнала суттєвих змін?  

– Він змінився, але, мабуть, не тому, що був отруєний, а тому, що потрапив у систему координат, де не мав стримуючих факторів. Це була посада, яка не передбачала над ним ще когось. Він ще мав повноваження президента Кучми, міг розчерком пера будь-кого призначити і будь-кого прибрати. Раніше над ним були якісь старші, мудріші люди – наприклад, нині покійний Гетьман, у якийсь період це був Іван Плющ. Віктор Андрійович із категорії людей, які повинні мати над собою якогось гуру, раду старійшин чи рух «Стоп цензурі!» поєднаний із рухом «Чесно», – аби були ті, хто виконував би роль ехолота, кажучи «ви робите дурницю». Розпускаємо ДАІ? – розпускаємо! І так далі. Було обожнювання в Україні, отримування найпрестижніших нагород у світі. Кажуть, багато людей зі стану клінічної смерті повертаються ясновидцями, але коли працюєш главою держави, то все складніше. Важливим було інше – не існувало ані громадського конт­ролю, ані людей у найближчій команді, які все «гасили б». 

– Чому досі не з’ясували правди про отруєння? 

– Коли ми говорили з Ющенком про моє призначення на посаду, однією з тем розмови було саме отруєння. Вже тоді лунали чутки, що це неправда, бо, мовляв, він не здавав потім  аналізів. Піскун, екс-генеральний прокурор, у літаку казав, що Ющенко не був отруєний і саме тому боїться здавати кров. Але ж «генеральним підрядником», який мав провести відповідні процедури, була прокуратура – і цього не зробили. Коли я сказав про це Ющенку, він був страшенно здивований: «Я ж багато разів здавав кров!» Суть у тому, що це як оформлення ДТП – усе має бути задокументовано. У випадку Ющенка мали взяти проби згідно з міжнародними стандартами – і це було зроблено. Але потім не було дотримано якихось інших речей. Ющенко здав кров, але питання слідства – оце велика загадка. Бо якщо президент країни не може зробити так, аби було завершено слідство щодо його власного отруєння…  

– Ющенко знав правду про отруєння, але не хотів її оприлюднювати?

– Він щось таке стверджує. Але в мене питання – чому мене не допитали як свідка, коли є слідча справа? Я не юрист, але є ж певна логіка, як слід вести справу, аби отримати результат. Добре пам’ятаю прес-конференцію, на якій Ющенко обіцяв, що справу Ґонґадзе буде розкрито ледь не післязавтра, – і пам’ятаю, як усі сказали «ууух». Подібне було й щодо його отруєння. Реально президент Ющенко мав мінімальний вплив на успадковану від Кучми систему – чи ми говоримо про МВС, чи про Генпрокуратуру. Системою керував не Ющенко – система все спокійно ковтала і перемелювала. Хоча і Янукович має подібне. От він вибудував вертикаль, але подивіться, що з його програм втілено. Чи є щось таке, що він сказав – і партія зробила? Янукович має владу, сконцентровану в одних руках, такої влади не має жоден європейський лідер. Але який результат? У чому? У досягненні чого? 

– Чому за Ющенка не садили корупціонерів? Ви були главою секретаріату президента –  це посада з потужними важелями. У разі питань – прямий телефон до президента і силовиків.  

– Скажу більше – чому ми розійшлися з Ющенком. Було дві теми. Що таке Державне управління справами? Я був так вихований – якщо ти борешся з корупцією (це адресую тому самому Януковичу), починай із себе, зі своєї адміністрації. Я чекав, що Ющенко зробить принципово іншу адміністрацію президента. У європейських адміністраціях нема державних управлінь справами (це такий собі невеличкий Ватикан у Римі) – таке є тільки в Росії. Керівника ДУС призначає президент, котрому він, відтак, і підпорядкований. Я принципово переговорив з Ющенком щодо ДУС, але він, певно, все по-іншому уявляв. Коли я запросив аудит (КРУ і Рахункову палату), можете уявити, про які зловживання там ішлося… Що роблять корупціонери? Вони одразу біжать до президента, а розлючений Ющенко набрав мене по телефону і сказав, що я копирсаюся в його білизні. Для мене це було шоком. Це було через три місяці після мого призначення. Другою темою стала історія з «РосУкрЕнерго» – коли воно з’явилось, я, глава секретаріату, був про це ні сном ні духом.

– Коли розійшлися шляхи команд Тимошенко і Ющенка? І чи був отой спільний шлях, окрім спільних декларацій?  

– Було багато людей, котрі робили все, щоби Ющенко і Тимошенко були особистими ворогами, котрі працювали на розрив. Я ніколи не був за «ширку» (за парламентську коаліцію з Партією регіонів. – ZIK). Вважав, що слід придавити якісь особистісні моменти і керуватися проголошуваним принципом «Україна понад усе». У командах такий підхід не був надто популярним. І там не працювали на об’єднання. Навіть нинішню Об’єднану опозицію дуже складно назвати справді об’єднаною. Це радше квотна опозиція, але квоти – це же не об’єднання. У всіх дулі в кишенях.

Мішок з грішми. І з гачками 

– У газових справах від початку фігурував Могилевич?  

– Ні. Про Могилевича я дізнався вже після підписання (тоді виникла тема Третьякова як посередника). Але, скажімо, прізвище Фірташ я почув вперше у… Лондоні. Пам’ятаю, на інавгурації Назарбаєва ми сиділи буквально вчотирьох за горнятком кави. Зайшла мова про «РосУкрЕнерго». Я спитав: «Владімір Владімірович, в Україні всі кажуть, що “РосУкрЕнерго” – це ви». В нього очі стали сталеві, він усміхнувся і каже: «У нас все чесно, у нас 50%». Я продовжував питати щось на кшталт, як ви собі це уявляєте: два якихось незрозумілих хохли принизили «Газпром» – і забрали собі 50%? Він знітився. Це була смілива розмова з мого боку. Ющенко також принишк. Мені була дуже важливою реакція Путіна. Я зрозумів, що це витончена форма корумпування української влади на високому рівні.  

– Це було господарське чи геополітичне корумпування?  

– Я казав, що це тема антиукраїнська, корупційна, з високим рівнем ФСБ. І жодним чином там не може бути нового президента і нової влади. Покивав головою Віктор Андрійович – і потім усі переговори йшли без мене. Я був упевнений, що президент матиме таку ж позицію, як і я, але не так сталося. «РосУкрЕнерго» – це схема. Це справді схема, яка досі реально тримає Україну на багатьох гачках. Не потрібно вважати ФСБ за аматорів. 

– Вони спроектували першу операцію з дискредитації «помаранчевих», кинувши мішок з грішми і гачками? 

– Саме так. З грішми і з гачками. Після конфлікту з Ющенком я випав із прийняття рішень а-ля «РосУкрЕнерго» і щодо, як каже Ющенко, «отого смердючого газу». Я завжди розумів, що будь-які проекти, пов’язані з нафтою і газом, пов’язані зі злочинністю і кров’ю. Колись ми говорили в середовищі банкірів: на теренах пострадянського простору нема нафтогазових проектів, які були б чистими. Вони такими не можуть бути за визначенням.

Російський кастинг і хохлосрач 

– У Кремлі прораховували українську ситуацію? 

– Не до кінця. Скажімо, вони пізно усвідомили роль громадянського суспільства. Путін свого часу мені особисто казав: «Олєг, ми знаєм, как ето дєлаєтся, ну нє расказивай нам скаскі о том, как люді вишлі на уліци». У Росії зрозуміли, що повністю проросійського президента в Україні не може бути, – приклад Януковича це наочно доводить. І тут у них змінилася стратегія – раніше вони робили ставку на когось і наші брали участь у кастингу (Тігіпко, Литвин) – хто швидше «пробіжить». Тоді я спитав: «Рєбята, а ви то тут причому? Це ж ми обиратимемо президента». Відповідь була така: «Нє било і нє будєт прєзідєнтом чєловєк, которий нє пройдьот кастінг». У ситуації з Ющенком найбільший виклик був у цьому. Вони тяжко пережили цю трагедію. Але потім зрозуміли: всі, хто приїжджає і обіцяє все, стаючи президентами і прем’єрами, починають відстоювати інтереси країни. Зараз стратегія Росії принципово змінилася. «Знаєш, Олєг, ми поддєрживаєм твоєго прєзідента», – каже мені з усмішечкою Марков. «Ні, – кажу я, – ви не підтримуєте президента, ви його сварите з прем’єр-міністром, ви лобами зіштовхуєте людей, союз яких робить владу дуже сильною. І ви далі будете їх дробити». Зверніть увагу: вони вже Януковича не підтримують, Путін сказав, що йому найкомфортніше було працювати з Тимошенко.

– Це певна стратегія? 

– Цілком. Замість того, щоби підтримувати «свого» кандидата, вони усвідомили, що серед «етіх хохлов своєго нє будєт». Стратегія працює на розбрат. Вони можуть фінансувати всі партії – від «Свободи» до «Нашої України» чи Партії регіонів.  

– Будь-кого?

– Так. Це все одно, що до зубів, хворих і здорових, нав’язати купу ниточок – і можна  смикати і за хворі, і за здорові. Вони це дуже фахово роблять, зіштовхуючи нас як завгодно. Раніше ставку робили на контроль за президентом. Коли я був учасником міжпарламентської групи «Україна – Росія», питав у тодішнього голови адміністрації Путіна – Волошина: навіть у радянські часи робили ставку відразу на двох африканських вождів, чому ж в Україні ви ставите лише на одного? «Ми работаєм с властью і етого не скриваєм. Вот ви станєтє властью, тогда ми будєм работать с вамі, а нє с вашей опозіцієй». Ставку зробили на Януковича (хоч він був дуже дивний для Путіна), бо Кучма так сказав.  

– Чому ж Путін не взяв у Януковича легендарну цукерку? 

– Для Путіна Янукович – це… Не хочу розвивати цієї теми. Це проблема і контактів Льовочкіна з сином Януковича (Льовочкін – син начальника пенітенціарної служби). Це працює на генному рівні. А в Путіна значно ширша мотивація. Йому було складно комунікувати з Януковичем. От із Тимошенко він міг. Якщо вони сиділи по дев’ять годин, отже, їм було комфортно. Протокольні зустрічі – це інше. Можу сказати, що в Тимошенко з Путіним оця «хімія» була, у Януковича з Путіним – ні, і зараз це навіть не підлягає ремонту. Але це не означає, що хтось інший із цього не може скористатись... Я повторюю: стратегія Кремля проста – нікому з українських політиків довіряти не можна. Їх можна лише тримати на повідку, діючи за принципом «поділяй і владарюй». І вони дроблять і будуть дробити будь-що. Нинішній «хохлосрач» – також їхня стратегія.

В’язень межигірського замку 

– Чому ж Янукович дедалі більше сам здає себе Росії?

– Якщо ми почнемо аналізувати поведінку Януковича, то зрозуміємо, що вона не підлягає аналізу, починаючи від справи Тимошенко. Янукович (він був тоді лідером опозиції) мені особисто казав, коли Ющенко вкотре запізнювався на годину: мовляв, який дурень Кучма, що сам зробив із Тимошенко політика-жертву. Ми такого ніколи не зробимо. Те, що з ним трапилося далі, – інше питання. Янукович, потрапивши у владу, став жертвою власних стереотипів. Не можна допускати, щоби президентом України ставала людина, яка навіть не пройшла відкритих дебатів – таких, скажімо, які проходять на програмі «Чесно. Фільтруй Раду». Янукович ставав президентом напівритуально.

Моделювати реакцію Януковича – річ невдала. Ми керуємось одними засадами, а в яких реаліях живе він, важко уявити. 

– Маю враження, що його загнали в Межигір’я і час від часу посмикують та дратують… 

– Коли я прийшов на Банкову, то зробив усе, аби Ющенко виліз із закордонів. Відсутність президента дуже вигідна апарату. Президент гуляє світом, а вони вирішують питання. З Януковичем складніше, його бояться, бояться по-справжньому. Льовочкін для Януковича – це не те саме, що Рибачук для Ющенка. Вони з інших планет. Він апаратник, який часто виступає хлопчиком для биття. У Януковича нема людей із зовнішньої політики, які змогли б чи навіть посміли б говорити йому правду. У владі нема його друзів дитинства. Раніше це був Іванющенко, зараз син. Але якщо людина з замашками авторитаризму починає спілкуватися переважно із власною сім’єю, то це чітка ознака швидкого кінця. 

– Ідеться про лівійський сидром в Україні, про фініш кар’єри у стилі Каддафі?

– Якщо вже коло звузилося до того, що навіть на з’їзді Партії регіонів маєш  два десятки охоронців, – то це ознака того, що найбільшу небезпеку відчуваєш від власних соратників. Від тих, котрі добре знають, хто ти, звідки, і котрі мають багато причин зробити тобі боляче. Ця майже параноя з охороною є тільки в Януковича – її не було в жодного президента України. Таке є також у Путіна, який їхав на інавгурацію через порожню Москву. Куди б Янукович не прибув – місто паралізоване. Це доказ відриву від реальності. Люди, які не можуть досягти відчуття безпеки, мають уникати публічності. Але це нонсенс – бути президентом країни й уникати публічності. Такі заходи призводять до того, як було на світовому з’їзді видавців, коли на журналістів кидалися якісь незрозумілі охоронці. Але як політик ти програєш. 

– Януковича підставляють – а він цього не розуміє? 

– Не думаю, що не розуміє. Просто він по-своєму керує процесом. Жоден шматок державної власності без його рішення не йде ні до Ахметова, ні до Клюєва чи Колеснікова. Йому точно доповідали (і ці люди звільнені), що відбувається грабунок держави. 

– Звільнили тих, хто про це доповідав? Тобто в його команді були люди, котрі впиралися цьому?

– Так. Доповідали, що так не може бути, що розкрадають бюджет і країна йде в нікуди. Знаєте, у нас не звільняють – посилають «на підвищення». Зрештою, а кого Партія регіонів звільнила? Хтось був міністром – і пішов у Раду нацбезпеки й оборони, хтось був віце-прем’єром – пішов у держкомітет. Так вони біля коритця і сидять.

Викуп Тимошенко  

– Те, що Меркель пропонували викупити Тимо­шенко за 7 млрд доларів, – це качка? 

– Це інформація з кількох німецьких джерел. Звісно, дещо сенсаційно звучить, і я слабо уявляю, що вони стоять і раптом Янукович каже: «Дай мені 7 мільярдів доларів». Навряд чи йшлося про пряме повернення коштів, хоча це якраз у системі координат нинішньої влади. У мене нема підстав не вірити людям, котрі це говорили. Були й спростування: мовляв, передзвонили кудись там – і німці відмовилися від коментарів. Звісно, кожен відмовиться таке коментувати, водночас їх ніхто не примушував казати подібне. З позицій логіки ситуації реакція була цілком природна як для наших, так і для Меркель. За моїми даними, після розмови вона розвернулась і пішла.

– Але ж із Меркель в України стосунки не складаються ще з часів Ющенка? 

– Щодо Ющенка у Меркель теж урвався терпець (з іншої причини). Під час чергової кризи у стосунках із Тимошенко Меркель зателефонувала Ющенкові. За годину розмови вона не змогла вставити і слова – йшов суцільний монолог і в усьому звинувачувалась Тимошенко. Меркель намагалася вклинитись, а потім перервала розмову – і все.  

– Ви кажете про абсурд, від якого залежить доля всієї країни. 

– Янукович обійшов усіх. У Ющенка бодай із Бушем були стосунки – той його якось по-своєму розумів. А в Януковича стосунків нема ні з ким. 

Після цього я став противником президентської форми правління – бо обираєш ніби одну людину, але реально керують особи, які нікому не є підзвітними. 

Я був на високих посадах фактично в усіх гілках влади – у президентській, в Нацбанку, уряді, парламенті. Вони ідеальними ніколи не були, але зараз усе це просто спотворилося. 

– Нині найгірша ситуація за всю історію незалежної України?  

– Так. Максимальна концентрація влади з мінімальним впливом на неї і з жахливими наслідками для країни – всього за два роки. 

газета ZIK 
№37 (20 вересня 2012р.)

Избирательный ликбез: Подсчет голосов и обработка бюллетеней. + ВИДЕО (04.10.12 13:30) « Цензор видео | Цензор.НЕТ

Избирательный ликбез: Подсчет голосов и обработка бюллетеней. + ВИДЕО (04.10.12 13:30) « Цензор видео | Цензор.НЕТ

В совместном методическом пособии украинских и российских историков нет ни Богдана Хмельницкого, ни Ивана Мазепы, ни ОУН-УПА

Межгосударственная рабочая группа, состоящая из украинских и российских историков, подготовила методическое пособие для учителей "Украина и Россия на перекрестках истории". После двух лет попыток выработать совместный взгляд на историю составители просто исключили из пособия все события, способные вызвать какие-либо разногласия — так, в нем нет ни Богдана Хмельницкого, ни Ивана Мазепы, ни ОУН-УПА

У Киреева появились неприятности феноменального масштаба!

"Киевский стрелок" действовал как герой голливудского кино

Об этом сообщает Коммерсант Украина, передает Цензор.НЕТ.

Решение о создании рабочей группы по разработке совместного методического пособия для учителей истории Украины и России было принято в октябре 2010 года. Предполагалось, что пособие синхронизирует спорные исторические позиции Национальной академии наук Украины (НАН) и Российской академии наук (РАН) относительно голодомора 1932-1933 годов, деятельности УПА и Второй мировой войны. Подготовка издания завершилась в этом году. В Киеве оно было представлено в сентябре во время Дней науки и образования РФ.

Один из экземпляров (всего их выпущено 200) оказался в распоряжении газеты. Издание называется "Украина и Россия на перекрестках истории". Первый модуль посвящен вкладу Киево-Могилянской академии в культуру обеих стран. Во втором модуле - "Культура древней Руси IX-XII веков" - рассказывается о фольклоре и обычаях древних славян. Авторы - сотрудники Института всеобщей истории РАН и Института истории НАН - сообщают, что культура того времени "объединяла в себе элементы различных цивилизаций", и перечисляют архитектурно-исторические, литературные и религиозные памятники Киева, Чернигова, Смоленска, Суздаля, Новгорода и Пскова.

Читайте на «Цензор.НЕТ»: Фарион призвала бойкотировать "русификацию" школ и не учить историю по "имперским" учебникам

Третий модуль посвящен социально-политической жизни русского дворянства и украинской шляхты в XV-XVII веках. Авторы раздела подчеркивают схожие черты господствующих сословий украинского и российского общества, описывают взаимоотношения внутри сословий, устройство судебной и торговой систем.

Четвертый модуль описывает реалии второй половины ХХ века. Например, рассказывается о попытках решить жилищную проблему с помощью строительства хрущевок. Здесь же идет речь о роли советского кинематографа. В частности, утверждается, что фильм "Семнадцать мгновений весны" заставлял зрителей "искать параллели между нацистским и коммунистическим режимами", а в сериале "Место встречи изменить нельзя" была затронута "тема правового произвола при Сталине". В разделе упоминается о дефиците продуктов, о стремлении граждан получать альтернативную информацию, слушая радиостанции ВВС, "Голос Америки" и "Свобода", но не исследуются причины развала СССР.

Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Забужко: Запрет переписывать историю - это показатель больных стран и народов

Как пояснил глава рабочей группы с российской стороны, директор Института всеобщей истории РАН Александр Чубарьян, пособие "демонстрирует конструктивное сотрудничество между странами": "Мы выбрали примерно 20 глав, где есть совпадения точек зрения, взяли наиболее интересные сюжеты и оформили их в виде отдельных модулей. Мы выпустили их одной книгой, а украинцы будут издавать каждый модуль отдельно".

О спорных моментах авторы решили вообще не упоминать. В книге полностью опущен период с 1600 по 1946 год, ничего не рассказывается о деятельности Богдана Хмельницкого, Ивана Мазепы, существовании Украины в составе Российской империи, гражданской войне, голодоморе, Великой Отечественной войне и ОУН-УПА. По словам Чубарьяна, события, вызывающие наибольшие дискуссии, будут описаны во второй части, которая начнет готовиться в 2013 году, а в российские учебники истории будут внесены коррективы с учетом положений нового пособия.

В Институте инновационных технологий и содержания образования при Минобразования (ИИТСО) заявили, что в Украине не собираются пересматривать школьные учебники в соответствии с положениями пособия для учителей. "Возможность внесения изменений в учебники истории вообще не обсуждается. У нас приняты новые госстандарты, по которым и созданы учебники. Зачем нам их менять и подстраиваться под Россию?" - удивилась ответственная за выпуск пособия в ИИТСО, старший методист Елена Галегова.

Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Учебник истории Украины, который не понравился россиянам, становится популярным. Уже из прокуратуры звонили

Эксперты по-разному оценили пособие. "Это как глоток свежего воздуха,- заявил один из членов редколлегии издания, председатель Украинского общества охраны памятников истории и культуры, академик Петр Толочко.- Пособие существует, чтобы учителя просто излагали ученикам факты. В Украине учебники для средней школы часто отражают только одну точку зрения. Например, то, что Великая Отечественная война не касалась нашей страны, а являлась только войной Гитлера со Сталиным".

Вместе с тем заместитель директора Института истории НАНУ Геннадий Боряк подверг проект критике: "Единого взгляда на историю нет и быть не может! Создание совместного пособия - это попытка вновь вернуть нас к единому государству без учета национальной идентичности. То, что сотрудники института принимали участие в написании пособия,- их личный выбор и личная ответственность".