«Вівтар націй»: чому мало українського?
«Гентський вівтар» − шедевр епохи Відродження. Він створений на замовлення Йоса Вейдта для своєї сімейної капели Івана Богослова в Гентському соборі Святого Бавона у Бельгії. У написі на вівтарі йдеться про те, що він був розпочатий Губертом ван Ейком, «найбільшим з усіх», і закінчений його братом Яном. Освячення відбулося 6 травня 1432 року. Оригінал – це робота, що складається з 24 панелей, на яких зображено 258 людських фігур. Насправді висота вівтаря у центральній його частині сягає лише трьох з половиною метрів, а ширина – п’яти. Вівтар має зовнішню та внутрішню сторони. На першій брати зобразили замовника та його дружину, які моляться, сцену з Благовіщення, Діву Марію та архангела Гавриїла, а також фігури пророків зі Старого Заповіту та язичницьких пророків, що передбачили пришестя Христа. На іншій, внутрішній, у розкритому вигляді зображено Бога. Поряд з ним Богоматір та Іоанн Хреститель, ангели, щоправда, без крил. А також фігури Адама і Єви. Є на ньому і сцени вбивства Авеля Каїном та жертвоприношення Каїна й Авеля, фігури апостолів, пап та єпископів, пустельників та ченців, а також простих мирян.
«Гентський вівтар» – це перша робота епохи Відродження. І я подумала, що після економічної кризи, яка розпочалася у світі у 2008 році, треба повернутися саме до цього вівтаря. Це символічно. Ми ніби жили до того в епоху глибокого Середньовіччя і мали відродитися. Але до відродження долучаться люди з усієї планети, а не лише дві людини напишуть твір пензлями», – каже одеситка.
За її словами, на відміну від Генту, нині у центрі Києва можна побачити лише невеличкий фрагмент вівтаря, адже художниці вдалося зробити 15 з 302 частин (остаточне панно має бути розміром 92 на 134 метри). Але аби побачити і його, варто піднятися трохи вгору. Мась переконана, що це символічний духовний підйом, без якого побачити створене неможливо.
А враження від побаченого, справді, з’являється одразу. Але воно подвійне. Спочатку робота дивує масштабами. Той, хто хоча б раз складав пазли на кілька тисяч деталей, зрозуміє, яка це кропітка робота. А потім мозок починає шукати деталі, придивлятися. І виявляється, що кожне з цих пазлів – яєць, з яких, власне, і складається увесь вівтар, – не предмет мистецтва, а складова того, що й має вбивати розмірами.
Варто зауважити, що робота, яка нині має назву «Вівтар націй», – проект Post-vs-Proto-Renaissance, який був представлений від України на 54-й Венеціанській Бієнале (2011). Нині організатори заходу стверджують, що саме український варіант став найбільш обговорюваним у світових ЗМІ, хоча і не отримав «Золотого Лева», бо у Венеції «нового не зрозуміли».
Майже все, що можна було побачити минулого літа та осені на Бієнале, зроблено державним коштом (держава профінансувала проект на суму у розмірі мільйон гривень). Усі нові фрагменти, як стверджує художниця, створені власним коштом. Остаточний кошторис підрахувати поки важко – ціни навіть на комунальні послуги весь час змінюються.
А у цій роботі пояснювати є що. Наприклад Західній Європі, що таке писанка. Для створення «Вівтаря націй» Мась взяла дерев’яні елементи у формі яєць. Їх виготовляють в Західній Україні з бука, а потім варять у спеціальній смолі. Щоправда, якщо у минулому році Мась говорила, що на яйцях зображені людські гріхи («Основна концепція цього проекту – рай на землі, створений з гріхів», – казала в інтерв’ю «Главреду» авторка), то нині спектр розширився, – до них додалися бажання та мрії, страхи та комплекси. Тисячі крашанок розмальовували представники майже 100 національностей із понад п’ятдесяти країн. Співхудожниками проекту були люди різного віку, різних професій, зокрема, ув’язнені, ченці та психічно хворі. Тому і не дивно, що, приміром, для зображення Богоматері використані елементи з зображеннями привидів, драконів, запалених цигарок, назвами відомих брендів, квітів маку і листя конопель…
«Один чоловік кілька днів думав, що йому намалювати на яйці, весь час починав з крапки, але яйце так і залишилося у крапочки. Воно нині у вівтарі», – каже художниця та наголошує: «На кожного, хто захоче та спробує зрозуміти цей твір, чекає трансформація душі та світогляду».
У Києві вівтар гостюватиме три дні, а далі поїде з гастролями Україною – в Одесу, Ялту, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Львів та Запоріжжя. Щоправда, трохи у менших розмірах – заввишки 13 метрів, тобто у тому вигляді, яким його бачили у Венеції.
