BBC-1 vs УТ-1: відчуйте різницю (тема Голодомору та дивізії «Галичина»)
Сьогодні вранці на BBC-1 (канал для “внутрішньої” британської аудиторії, не плутайте його з BBC World News) відбулася передача із серії Heir Hunters (Мисливці за спадщиною) – The case of Daisy Wingrove (Справа Дейзі Вінгрув).
Передача примітна тим, що, по-перше, у померлої виявилася просто величезна кількість спадкоємців, яких мусила розшукати агенція, а по-друге, по лінії пошуків проходив українець, що опинився в Англії після Другої світової – Mykola Lotocky, а відтак, пошук спадкоємців по цій лінії привів “мисливців” до України, і цю лінію пошуків (адже для них це певною мірою екзотика) вони зробили в програмі головною.
Ба більше, торкаючись біографічних сторінок українця, програма BBC розповіла про Голодомор 1932-1933 рр. з шокуючим відеорядом, принагідно зазначивши, що у селян забирали не просто зерно, а навіть харчі, прирікаючи їх на смерть.
Передача дала оціночну цифру вбитих штучним голодом українців – 7,5 млн. і назвала це ГЕНОЦИДОМ.
Чи можна у нас на «українському» ТБ за нинішнього антиукраїнського режиму зустріти щось подібне?…
Далі більше: згадавши долю багатьох дивізійників, що опинилися в Британії після війни і відзначивши, що вони показали себе в Англії гарними робітниками, хоч би в якій галузі господарства працювали, автори програми зауважили: після всього того, що в складі СССР робили з Україною, МОЖНА ЗРОЗУМІТИ тих українців, які пішли воювати проти Совєтської армії НА БОЦІ НІМЦІВ.
А ця ж тема взагалі була і залишається “захмарною” для нашого окупаційного (за влучним визначенням Юрія Іллєнка) інформпростору…
… Вразило англійців і те, що два брати-українці, потрапивши різними шляхами після війни до Британії, яка надала їм притулок і не видала Сталіну, прожили багато років у кількох десятках кілометрів одне від одного, так ніколи і не побачившись і навіть не знаючи, що родина брата живе поруч… Микола жив дуже замкнено, адже боявся, що будь-яка інформація про його українські корені може трагічно позначитися на рідних, що залишилися в Україні.
Отакий сюжет, отакі АКЦЕНТИ…
PS 1: саме акценти роблять матеріал… розставивши їх певним чином, журналіст може «вивернути» свій матеріал як завгодно…
PS 2: до речі, про визнання Геноциду в світі. Не забуваймо, що це одна з небагатьох заслуг Ющенка. Тож, охочі шукати винних у наших невдачах будь-де і в будь-кому окрім себе особисто, принаймні один камінець можуть відкласти в бік…
PS 3: можливо, це суб’єктивне, але надто вже часто англійські автори програми демонстрували фото Миколи – вродливого молодого чоловіка з гордими рисами обличчя у військовій формі…. А потім і фото його брата – не менш вродливого українського вояка… Будучи трохи знайомий з англійським фенотипом (якось я викладу тут заради інтересу газетну сторінку з портретами переможців у виборах в одному англ. окрузі), підозрюю що для них врода (як чоловіча, так і жіноча) – теж екзотика:-)
Тепер краще розумію ідею Романа Коваля, висловлену кілька років тому, створити фотоальбом з портретами українських вояків часів Української революції та Визвольної війни 1917-1920 рр. Це демонстрація генофонду, нехай і значною мірою загиблого та розсіяного по світах…
Шануймося.
04-12-2012
