"За" незалежність - більше. Хоч і менше половини українців
Ігор Голод _ Вівторок, 16 серпня 2011, 00:15
Версія для друкуКоментарі149
Ігор ГолодЖурналіст (Львів)
На запитання фонду "Демократичні ініціативи" та Інституту соціології Національної академії наук України "Якби референдум про незалежність відбувся зараз, то чи підтримали б її?" ствердно відповіли у липні лише 46,6% зі 1,2 тисячі респондентів.
Нагадаємо, що в 1991-му "за проголосували 90,32% учасників референдуму.
Приблизно стільки ж опитаних, 47,4%, шкодують про розпад СРСР. Не шкодують - 29,7%. Та чи справді ідея незалежності зазнає поразки? Навряд.
По-перше, проти неї висловилося б лише 27,8% респондентів (12,5% сказали, що важко відповісти на це питання, 11,5% - що їм байдуже).
По-друге, соціологи зауважили, що голоси прибічників суверенітету перетекли не до прихильників залежності. "Вони перейшли до "байдужих", - констатує директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна.
Заступник директора Інституту соціології Євген Головаха пояснює:
"Падіння незалежницьких настроїв пов'язане не з розчаруванням у суверенітеті, а зі зневірою загалом. Розчарування - як радіація. Існує такий феномен: якщо люди розчаровуються в одному матеріальному аспекті - це радіює на всі інші. Насправді ті, хто обирає варіанти "важко відповісти" або "мені байдуже", - це реальний ресурс для тих, хто голосує "за".
 |
| Референдум 1 грудня 1991 року. Відсоток тих, хто проголосував за незалежність |
По-третє, 1991 року 90,32% учасників референдуму підтримали прийнятий у парламенті Акт про проголошення незалежності України, в якому наголошувалося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України".
Тобто значна кількість громадян засвідчила схильність цінувати незалежність своєї держави від іншої лише під час небезпеки.
Керівник Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Валерій Хмелько нагадує, що коли, з його слів, "із боку Росії почалися дії в районі острова Тузла, які поставили під загрозу територіальну цілісність України", то "протягом тільки одного місяця кількість прибічників незалежності збільшилася з 71,5 до 77,6%".
Результати цьогорічного дослідження КМІС засвідчили - кількість прихильників суверенітету України зростає й тоді, коли Росія конфліктує з іншими державами або на її території стаються теракти.
Валерій Хмелько зауважує: "В 1994-1996 роках Росія воювала в Чечні. Чимало українців усвідомили тоді, що якби Росія і Україна були єдиною державою, то їхні діти мали б воювати і гинути на Північному Кавказі. Кількість прихильників української незалежності зросла з 56 до 71%".
А під час воєнного конфлікту Росії з Грузією в 2008-му впродовж лише серпня того року зафіксовано ще більше зростання підтримки державної незалежності України - з 71,5 до 82,8%.
Звідси висновок Хмелька: "У ситуаціях загострення відносин виявляється, що незалежність своєї держави для частини населення є більшою цінністю, аніж у буденних проблемах повсякдення. Вибір, який роблять деякі люди перед загрозою втратити цілісність своєї країни й зазіхання на її суверенітет, виявляється більш громадянським, аніж вони вважають у дні, обтяжені лише буденними проблемами".
