КРУТИ (фото, відео)

З нового, що я побачила – гармата попереду музейних вагончиків. Здається, позаминулого року її ще не було. Гармата ця не зовсім на місці, бо вона – кінця двадцятих років. Якщо робите реконструкцію – робіть якісно. Втім, фотографувалися біля гармати охоче :) Ще люди по черзі фотографувалися із кількома хлопцями і дівчатами в одностроях тих часів.
Спочатку набігли покладати квіти якісь офіційні діячі і масовка під прапорами Партії регіонів. Почалося це все біля 10-ї. Частина опозиціонерів (серед них – Молодий Народний Рух, НацАльянс і автономна “Третя позиція”, у якої червоно-чорний прапор з точнісінько таким символом, як був у “Автономного Спротиву” пару років тому :) скромно стояли позаду, але більшість – УНП, “Наша Україна”, унсовці – стояли подалі і чекали, поки це закінчиться. Крім короткого молебну, покладання квітів, фонограми на кшталт “Куди ж ти ідеш, синку?! Тобі ж усього 14 років! – Не бійся, мамо, все буде добре! Я іду воювати за Україну” – терпіти не можу такі фонограми, бо фальш ріже по вухах) і кількох слів ведучого, здається, нічого більше і не було. Коли ведучий згадав про привітання від Януковича, натовп (не той, що проплачена біло-синя масовка) довго скандував “Ганьба!”.

Цей банер у них за деякий час відібрали менти. Сама я цього моменту не бачила, розповіли. У Крутах це відбирання банеру пройшло спокійно і без затримань, та й постояти з ним хлопцям трохи дали. А от у Ніжині, зовсім неподалік від Крут, хлопці вийшли з таким самим банером, і там на них напали менти. Вони побили підлітків і затримали двох, але згодом хлопці відбили їх назад.
Ось відео:

Зрозуміло, що наскрізною темою усіх промов були найближчі парламентські вибори і необхідність об’єднатися, щоб створити у Раді проукраїнську парламентську більшість. Також, і це мені дуже сподобалось, практично всі промовці називали речі своїми іменами, чітко казали, хто ворог – Янукович і Росія. Радикальніше за всіх, як не дивно, обидві теми озвучив священик у своїй проповіді.
Нардеп Іван Заєць, заступник голови УНП, сказав, що головне, що зробили герої Крут – вони остаточно відкрили очі тодішнім українським керівникам, що з Росією, хоч білою, хоч червоною, Україні не по дорозі. Багато казав про антиукраїнськість нинішньої влади – зокрема, про те, що вона весь час намагається запровадити продаж землі.

Далі виступав Микола Онищук від “Нашої України”, потім Дмитро Павличко, який почав з подяк – зокрема, директору автодорожного технікуму з міста Бар на Вінниччині, який привіз у Крути 30 хлопців, які присягнули Україні. Казав, що Янукович у своєму вітанні до річниці подвигу Героїв Крут “забув” згадати про головне – проти кого стояли ці хлопці і за що гинули.
Казав, що не може вже дивитися на партійні прапори – коли вже всі опозиціонери виходитимуть під спільним українським прапором? (Не згодна. Якщо всі опозиціонери використовуватимуть лише державний прапор, то попереду них ітиме Янукович під таким самим прапором, а вони сприйматимуться як його масовка – О.Б.) Далі прочитав власного вірша, написаного від імені загиблого під Крутами, який дивиться на сучасну Україну і страждає від того, що бачить. Вірш патетичний і, відверто кажучи, не дуже вдалий.


Голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок казав, що загибель героїв Крут була не поразкою, а перемогою. Вони були молодими хлопцями, яким хотілося жити й любити, але вони свідомо віддали своє життя за Україну, і з них повинна брати приклад сьогоднішня молодь, юнаки і підлітки. Закликав не робити ніяких поступок антиукраїнській владі, не йти з нею на жодну співпрацю чи компроміси, і вигнати з України цю нечисть.
Голова КУН Степан Брацюнь: “Для того, щоб бути нацією, мати слово серед націй світу, потрібно мати державу, бути державною нацією. І вони здобули нам це. І ми зараз вже 20 років маємо цю державу, але це не та держава, за яку вони гинули”. Зараз, продовжував він, в Україні є внутрішній окупант, а зовнішній лишився той самий, і так само нам загрожує через своїх місцевих посіпак.

Неподалік від монументу стояв великий намет для обігріву. Козаки і унсовці ним знехтували і розпалили власні багаття. Що готували на них козаки, не знаю, а унсовці зварили куліш. Який я, щоправда, так і не спробувала, бо боялася запізнитися на смолоскипну ходу у Києві.
Сподівалася, чесно кажучи, побачити Ющенка. Минулі роки він завжди приїздив у Крути, і я, незважаючи на всі “акцепти”, любила і послухати його, і поспілкуватися з ним, якщо випадала нагода. Я й зараз до нього надзвичайно тепло ставлюся. Як би там не було, а він подарував нам 5 років свободи, і зараз, за контрастом, дуже гостро відчувається, що ми втратили. Але ж якби він приїхав, йому ж би, мабуть, кричали “Ганьба!” голосніше, ніж Януковичу…
Олена Білозерська