понеділок, 30 січня 2012 р.


КРУТИ (фото, відео)

Вперше була у Крутах по такій холоднечі (з самого ранку – десь під -15). Людей, з цієї ж причини, теж було значно менше, ніж в усі минулі роки.
З нового, що я побачила – гармата попереду музейних вагончиків. Здається, позаминулого року її ще не було. Гармата ця не зовсім на місці, бо вона – кінця двадцятих років. Якщо робите реконструкцію – робіть якісно. Втім, фотографувалися біля гармати охоче :) Ще люди по черзі фотографувалися із кількома хлопцями і дівчатами в одностроях тих часів.
Спочатку набігли покладати квіти якісь офіційні діячі і масовка під прапорами Партії регіонів. Почалося це все біля 10-ї. Частина опозиціонерів (серед них – Молодий Народний Рух, НацАльянс і автономна “Третя позиція”, у якої червоно-чорний прапор з точнісінько таким символом, як був у “Автономного Спротиву” пару років тому :) скромно стояли позаду, але більшість – УНП, “Наша Україна”, унсовці – стояли подалі і чекали, поки це закінчиться. Крім короткого молебну, покладання квітів, фонограми на кшталт “Куди ж ти ідеш, синку?! Тобі ж усього 14 років! – Не бійся, мамо, все буде добре! Я іду воювати за Україну” – терпіти не можу такі фонограми, бо фальш ріже по вухах) і кількох слів ведучого, здається, нічого більше і не було. Коли ведучий згадав про привітання від Януковича, натовп (не той, що проплачена біло-синя масовка) довго скандував “Ганьба!”.
Молодь з “Народного руху” тримала великий державний прапор, а у “Третьої позиції” були банери “Держава понад партії, нація понад класи!” і “Влада, іди в ж…”. Просто й не без смаку, тільки варто було зазначити, що мається на увазі саме нинішня влада, бо зовсім без влади не буває :) Втім, від декого з опозиціонерів старшого віку я почула думку, що цей банер організований якраз владою – для того, щоб продемонструвати, що всі, хто проти Януковича – некультурні бовдури :)
Цей банер у них за деякий час відібрали менти. Сама я цього моменту не бачила, розповіли. У Крутах це відбирання банеру пройшло спокійно і без затримань, та й постояти з ним хлопцям трохи дали. А от у Ніжині, зовсім неподалік від Крут, хлопці вийшли з таким самим банером, і там на них напали менти. Вони побили підлітків і затримали двох, але згодом хлопці відбили їх назад.
Ось відео:
Десь за годинку-півтори “офіціоз” розповзся, а опозиціонери підійшли ближче до пам’ятника. Цікаво, що й “офіційний”, і опозиційний мітинг почалися з молебнів, у першому, якщо не помиляюся, узяв участь , зокрема, владика Євстратій з УПЦ КП. Другий, панахиду за полеглими за волю України, як було оголошено, провели спільно панотці з УПЦ КП та УГКЦ. Далі поклали квіти, і почалися виступи.
Зрозуміло, що наскрізною темою усіх промов були найближчі парламентські вибори і необхідність об’єднатися, щоб створити у Раді проукраїнську парламентську більшість. Також, і це мені дуже сподобалось, практично всі промовці називали речі своїми іменами, чітко казали, хто ворог – Янукович і Росія. Радикальніше за всіх, як не дивно, обидві теми озвучив священик у своїй проповіді.
Нардеп Іван Заєць, заступник голови УНП, сказав, що головне, що зробили герої Крут – вони остаточно відкрили очі тодішнім українським керівникам, що з Росією, хоч білою, хоч червоною, Україні не по дорозі. Багато казав про антиукраїнськість нинішньої влади – зокрема, про те, що вона весь час намагається запровадити продаж землі.
В’ячеслав Кириленко, голова партії “За Україну”, казав про наступ влади на українську мову, культуру тощо. “Хоча вже 20 років ми незалежні, хоче теперішня влада повернути нас до цих ЄЕПів, митних союзів та інших утворень, однією назвою яких є “Росія, Москва, Кремль”. Це не те, за що гинули тут наші хлопці 94 роки тому. Вони гинули за вільну українську Україну, яка зараз є під великою загрозою”.
Далі виступав Микола Онищук від “Нашої України”, потім Дмитро Павличко, який почав з подяк – зокрема, директору автодорожного технікуму з міста Бар на Вінниччині, який привіз у Крути 30 хлопців, які присягнули Україні. Казав, що Янукович у своєму вітанні до річниці подвигу Героїв Крут “забув” згадати про головне – проти кого стояли ці хлопці і за що гинули.
Казав, що не може вже дивитися на партійні прапори – коли вже всі опозиціонери виходитимуть під спільним українським прапором? (Не згодна. Якщо всі опозиціонери використовуватимуть лише державний прапор, то попереду них ітиме Янукович під таким самим прапором, а вони сприйматимуться як його масовка – О.Б.) Далі прочитав власного вірша, написаного від імені загиблого під Крутами, який дивиться на сучасну Україну і страждає від того, що бачить. Вірш патетичний і, відверто кажучи, не дуже вдалий.
Від БЮТ виступав Володимир Яворівський. Закликав до оптимізму, казав, що вже скоро буде вибух, адже цю владу ненавидять всюди, зі Сходом України включно.
Голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок казав, що загибель героїв Крут була не поразкою, а перемогою. Вони були молодими хлопцями, яким хотілося жити й любити, але вони свідомо віддали своє життя за Україну, і з них повинна брати приклад сьогоднішня молодь, юнаки і підлітки. Закликав не робити ніяких поступок антиукраїнській владі, не йти з нею на жодну співпрацю чи компроміси, і вигнати з України цю нечисть.
Голова КУН Степан Брацюнь: “Для того, щоб бути нацією, мати слово серед націй світу, потрібно мати державу, бути державною нацією. І вони здобули нам це. І ми зараз вже 20 років маємо цю державу, але це не та держава, за яку вони гинули”. Зараз, продовжував він, в Україні є внутрішній окупант, а зовнішній лишився той самий, і так само нам загрожує через своїх місцевих посіпак.
Представнику УНА-УНСО слова не дали, хоча унсовців було людей 40 – всі міцні й гарні хлопці в одностроях – тобто, вони були доволі помітною частиною учасників мітингу. Сказали – мовляв, слово дається тільки головам партій. Це, звісно, повна маячня, адже Яворівський, наприклад, теж не голова БЮТу і, здається, навіть не заступник. Після такого негарного вчинку вони можуть казати про свої наміри об’єднання що завгодно.
Неподалік від монументу стояв великий намет для обігріву. Козаки і унсовці ним знехтували і розпалили власні багаття. Що готували на них козаки, не знаю, а унсовці зварили куліш. Який я, щоправда, так і не спробувала, бо боялася запізнитися на смолоскипну ходу у Києві.
Сподівалася, чесно кажучи, побачити Ющенка. Минулі роки він завжди приїздив у Крути, і я, незважаючи на всі “акцепти”, любила і послухати його, і поспілкуватися з ним, якщо випадала нагода. Я й зараз до нього надзвичайно тепло ставлюся. Як би там не було, а він подарував нам 5 років свободи, і зараз, за контрастом, дуже гостро відчувається, що ми втратили. Але ж якби він приїхав, йому ж би, мабуть, кричали “Ганьба!” голосніше, ніж Януковичу…











Олена Білозерська