неділя, 15 січня 2012 р.

Сміх – це зброя масового ураження. Діяти може кожен. Усе смішне – роздрукуй і винеси на вулиці рідних міст. Малюй, наклеюй, роздавай. Час творити смішний спротив.   Роман Чайка Колись у далекому 1981 році польський генерал Войцех Ярузельський, наляканий виступами й мітингами, з'їздив за інструкціями до Москви, а по поверненню ввів військовий стан в Польщі. Військами й гебнею проводилися арешти, шантаж і залякування, допити усіх, хто хоча б співчував профспілковому руху "Солідарність". "Солідарність" і Костел стали загальнопольською опозицією комуністичній диктатурі. Але поляки на лавину політичних репресій "а-ля рус" відповіли не лише страйками й мітингами політичної та профспілкової опозиції. Сміх, сарказм, карикатурав пику комуністичному режиму. І що найдієвіше –балаган, кпини, стьоб. Усе це вилилося в "помаранчеву альтернативу" (Pomaranczowa Alternatywa ) – мистецько-опозиційний театралізований масовий рух спротиву. Нічого спільного з українською "помаранчевою революцією", бо було це за комуністів у 80-их минулого століття. Вальдемар "Майор" Фидрих вигадав цей масовий вуличний театр абсурду та спонтанні антирежимні гепенінги. Вроцлавські студенти його підхопили, а потім аналогічні групи почали діяти у багатьох великих містах Варшаві, Лодзі, Любліні. Це були перші театралізовані флеш-моби, хоча такого слова ще ніхто й не знав. Це були буфонада, балаган, бурлеск, хоча до виникнення українського поетичного гурту Бу-Ба-Бу було ще з десяток років. Абсурдні сценки за участі "краснолюдків", тобто гномиків у помаранчевих капелюшках, проходили у найбільших містах і показали безглуздя і безсилля військової диктатури. А що могли спецслужби зробити проти сотень студентів у червоних​ кептарях, які самі ж скандували "геть червоних гномів" з польських міст. Поліція "червоного комуно-режиму" розганяла гепенінги в мегафони викриками "лови червоних". Самих себе?! Абсурд. Гномики роздавали туалетний папір перехожим, то бавилися у військові маневри, на вулиці святкували день таємного "стукача" спецслужби, проводили сюрреалістичне святкування Жовтневої революції чи інших червоних дат. Народ реготав і масово підтримував студентів-гномів. Їх акції були приурочені до комуністичних дат в календарі, до політичних гасел та заяв партії та уряду. Ядром стали саме студенти і молодь, яким звичайні мітинги видавалися скучною формою протесту. Листівки з абсурдними вимогами знищення антинародних гномів, стьобові графіті та прокламації від імені гномів, які ніби-то "з'явилися серед комуністичних поляків через випадкове поїдання радіоактивних грибів після Чорнобильського вибуху". На урядових та компартійних будівлях виникали смішні написи й малюнки. Їх влада зафарбовувала. Тоді на місці заретушованих написів з'являлися мальовані гномики, які вказували, що саме на цьому місці було небезпечне гасло наступного змісту...і гномики знову його відновлювали цитуванням закликів. На одній із акцій, на яку під'їхали поліцейські машини, гномики в червоних конусних шапках кинулися до машин поліції і самі почали пакуватися в автозаки з вимогою негайно везти їх до тюрми і в камерах сховати від небезпечних агресивних гномів. "Тайняки" й поліцаї просто не знали що діяти – в машини поліції залазили десятки гномиків, а інші їх підпихали й намагалися влізти за ними. Розгубленість режиму викликала гомеричний регіт поляків. Стьоб і сарказм – це стало непереможною зброєю проти військової хунти. А головне через сміх польське суспільство позбулося страху перед поліцейським режимом. Апатія і заціпеніння війдійшло. Так весело прокидалися поляки... Усе це згадалося за сценою останнього "зіркового" вертепу під стінами Лук'янівсього СІЗО. На репліки персонажів люди реагували сміхом та оплесками, а з десяток міліціонерів та цивільних з оперативними відеокамерами розгублено переминалися з ноги на ногу. Наш режим ще більш абсурдний і смішний, ніж генерал Ярузельський з московською хунтою вдалеких 80-их. Тупість представників влади перевершує найкрутіші анекдоти. Абсурдні сценарії готові – це просто стрічка щоденних новин та заяви правлячої кліки. До прикладу. Прем'єр Азаров відкрив урочисто дорогу з Києва до Ірпеня. Підцензурні новини розтрубили ура-репортажі із урочистого відкриття. Азаров поїхав, дорогу перекрили і штрафують усіх, хто намагається нею проїхати. Як кажуть в мережі - "ржунімагу". Але це ще не повний анекдот. Тепер Азаров, якому все відомо, сам на Фейсбуці коментує це відкриття-закриття і пояснює, що так і треба. Він вже має досвід – із новин відомо, що Азаров не менше чотирьох разів поспіль відкривав урочисто один і той самий Дарницький міст. Ідіотський сценарій гепенінгу готовий. Регіоналка Олена Бондаренко нещодавно цілком безапеляційно заявила, що усі телеканали показали коментар дочки ув'язненої Юлії Тимошенко і це є свідченням тотальної цензури з боку ...опозиції. Іонеско та Хармс нервово курять в стороні. А додайте сюди інтелектуальні пасажі борця Тадеєва, ескапади Болдирєва та істерики Богословської, побрехеньки Чечетова та комуністичні маразми Царькова – ім'я їм легіон. Це ж готовий матеріал до щоденних театральних флеш-мобів! Молодь вже віддавна розвинула потужний карикатурний креатив в Інтернеті. Щодня тисячі нових фото-жаб, колажів, відео анекдотів, пародій. Час усе це виплеснути з мережі на вулиці. Нові хіти до Youtube мають народжуватися на свіжому повітрі. І діяти треба так, як "помаранчева альтернатива" з польських 80-их, коли весело, смішно, а сатрапи нічого вдіяти не можуть. От новий вертепний сценарій народився прямо під стінами СІЗО за хвилини спільного креативу. Незнайомі одні з одним молоді люди розповідали анекдоти і "приколи", реготали і вже за мить вигадали: у відповідь на арешт "заборонених" владою футболок провести вітамінний флешмоб. На площу людина виносить фотоплакат. Розгортає. Під великим плакатом із зображенням терикону одночасно збираються люди з консервними банками в руках, відкривають і мовчки поїдають консервовані ананаси і розходяться. Заплямовані фарбою "біг-морди" - це по-хуліганськи скучно. Флеш-моби і графіті значно веселіше. Сміх – це зброя масового ураження. Діяти може кожен. Усе смішне – роздрукуй і винеси на вулиці рідних міст. Малюй, наклеюй, роздавай. Час творити смішний спротив. _______________________________________________________________
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/smihodrom.html